Щороку наприкінці листопада Україна згадує жорстокі, страшні, ненависні для нашого народу часи Голодоморів 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 …
…Свічею запалало співчуття.
Ми крізь роки воскресли із могили.
Народ, в якого в пам’яті історія жива,
Ніхто ніколи знищити не в силі.
Оксана Лободяк
Щороку наприкінці листопада Україна згадує жорстокі, страшні, ненависні для нашого народу часи Голодоморів 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 …
Важко знайти епітети, які б змогли передати словами біль тих років, а Голодомор 1932-1933 рр. – це глибока рана нашої історії, що завжди кровоточить важкими спогадами минулого, болем, який можна тільки відчути серцем. Для нас це не просто рядки історії, що їх потрібно вивчити і забути. Це ті сторінки, які ми щороку освячуємо вогнем палаючої свічки на вікні, щоб нагадати іншим про те, що має жити в пам’яті нашого народу вічно.
Викладачі циклової комісії суспільних дисциплін та студенти Самбірського фахового педагогічного коледжу імені Івана Филипчака вшанували пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 рр. та замордованих голодом у 1921-1923, 1946-1947 рр.
Поетична композиція створена студентками групи ПО-21(керівник групи Леся Славич) на слова віршів Оксани Лободяк. Софія Климович (група ПО-21) прочитала авторський вірш «Жива свічка», дуже зворушливо звучала поезія «Свічка пам’яті» ( автор Гончар Т.А.) у виконанні Ольги Жигайло (група ПО-22).
Нехай в ці дні Свіча Пам’яті горить не тільки на наших вікнах, а й в наших серцях…
Голова циклової комісії викладачів суспільних дисциплін Леся Славич
